"ХТО ВОЛОДІЄ ІНФОРМАЦІЄЮ, ТОЙ ВОЛОДІЄ СВІТОМ"

понеділок, 18 грудня 2017 р.



                                                    "Дні відкритих дверей"

09.10.2017 року відбулося чергове засідання клубу "Феміда", створеного при Великомихайлівській ЦРБ. Участь у ньому взяли старшокласники Загальноосвітніх шкіл селища Велика Михайлівка. Вони побували на "Дні відкритих дверей" в Великомихайлівському районному суді, в рамках якого були присутні на засіданні районного суду при розгляді цивільної справи та ознайомилися з основними критеріями роботи працівників суду.






                                                      Безоплатна правова допомога
З метою розповсюдження інформації серед населення щодо надання безоплатної правової допомоги Великомихайлівським бюро правої допомоги Роздільнянського місцевого центру з надання БВПД, в читальній залі Великомихайлівської ЦРБ оформлений стенд «Безоплатна правова допомога» з інформацією про послуги, які надаються бюро, а саме: 
- надання правової інформації, 
- юридичні консультації, 
- складення заяв, скарг та інших документів правового характеру,
- представництво інтересів у судах.
Для зацікавлених осіб підготовлені спеціальні буклети про безоплатну правову допомогу :
- Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини;
- Встановлення факту родинних відносин;
- Порядок розірвання шлюбу;
- Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду;
- Позбавлення особи права користування жилим приміщенням;
- Стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати;
- Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
та інші.
Крім цієї інформації, в спеціальній тематичній теці «Правовий лікнеп» та в рубриках «Держава і право. Юридичні науки» в систематичній картотеці статей і краєзнавчій картотеці в ЦРБ зібраний матеріал, який допоможе ознайомитися з консультаціями спеціалістів з важливих для вас юридичних питань.

середа, 25 жовтня 2017 р.

                                 В е л и к о м и х а й л і в с ь к а  Ц Р Б


Тематичний список  літератури  на тему :    

"Творча  палітра Геннадія Щипківського"




2017 рік

 Геннадій Павлович Щипківський – український письменник (поет, прозаїк). Член Національної спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Лауреат Державної премії ім. Олеся Гончара (2012).
Геннадій Щипківський народився 1944 року в селі Бучая Новоушицького району Хмельницької області. Працював головою колгоспу, завідуючим районним відділом культури. Нині - помічник-консультант народного депутата України, з вересня 2002 року очолює Одеську обласну організацію Національної Спілки письменників України.
  Закоханий у поетичне слово, він пише вдалі ліричні вірші, новели про далекі й нелегкі стежини сільського життя, а також про сучасні тривожні проблеми сьогодення. Багато творів присвячено простим  людям. В своїх творах оспівує рідний край. Загалом творчий доробок Геннадія Павловича чималий.  Автор поетичних книг «Біль і спів душі моєї» (1995), «Серпнева ожина» (1996), «Повертаюсь до себе» (2001), «Автографи степу» (2004), «Береги часу» (2006), прозових книг «Світло далекого берега» (2002), «Стежка в зозулине літо» (2004), краєзнавчих видань «Новоселівська земля», «Войничеве», «Новоолександрівські нариси», «На берегах Кучургану» і т.д.
Біографія Геннадія Павловича  висвітлена на сайті Великомихайлівської ЦБС    в меню сайту «Краєзнавчий гід» у рубриці «Літературна Великомихайлівщина» http://velmihailivka-b.ucoz.ua/index/shhipkovskij_g_p/0-66
          Шановні користувачі! До вашої уваги пропонуються книги  «Директорія»,  «Круговерть»,  «Млин», «Мовчання вголос»,  «Поміж берегами»,  «Товтри», «Утекти від себе»,  «Щем».  Скористайтеся рекомендацією і ознайомтеся із запропонованою  літературою.




Щипківський Г.П.
  Директорія : роман / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2015. – 236 с.
      «Директорія» - перший роман трилогії «Товтри», у новій редакції – доповнений і завершений. 
          В основі сюжету твору постать Головного отамана, голови Директорії Симона Петлюри в найдраматичнішу, кам'янецьку, добу Української Народної Республіки.

Щипківський Г.П.
     Круговерть : роман / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2015. – 316 с.
      «Круговерть» - заключний роман трилогії «Товтри»,  У новій редакції – доповнений і завершений.
      На долю головного героя Андрія Горицвіта випало дві війни, післявоєнний голод, відбудова рідного села. І весь час, і на фронті, і після, за ним назирці ходили нишпорки з органів, аби затиснути у своїх лещатах.
  Оповідь закінчується періодом «хрущовської відлиги». І через увесь твір – наскрізний біль: «коли ж настане край цій круговерті?!»



Щипківський Г.П.
     Млин : роман / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2015. – 264 с.

       «Млин» - другий роман трилогії «Товтри». Це історія спротиву отамана Чирви становленню радянської влади, голодомору, репресій, війни.
  


Щипківський Г.П.
     Мовчання вголос / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2017. – 232 с.
    До нової книги Геннадія Щипківського увійшли повісті «Мовчання вголос», «Лівий берег», «Покара» та новели. Книгу завершує публіцистичний твір «Хто промовчати не посмів» з роздумами автора та деякими рецензіями на його прозу.







Щипківський Г.П.
     Поміж берегами : повісті / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2013. – 296 с.
      До  нової книги Геннадія Щипківського увійшли повісті, які повертають у світ духовності, щирості, людяності, а всі вчинки, добрі й лихі, розуміються з точки зору одвічно мудрої селянської моралі.






Щипківський Г.П.
     Товрти : роман у 4 кн. Кн. 4. Рихва часу / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2013. – 220 с.
     Роман «Рихва часу» - продовження трилогії «Товтри». Це оповідь про життя села після «хрущовської відлиги» і до перших паростків української незалежності. Головний герой роману – син Андрія Горицвіта.





Щипківський Г.
     Утекти від себе : роман / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2015. – 236 с.
     Роман – оповідь про останній рік НЕПу в подільському селі, про долю Івана Гори, якого радянська влада змусила тікати і залишити все, нажите працею. Але й на новому місці не знав спокою, і навіть за океаном – не знайшов його, бо ніяк не могла вгамуватися душа: вона щодня поверталася на прабатьківське обійстя, адже нікому ще не вдалося утекти і  сховатися від самого себе.


Щипківський, Г.П.
     Щем : повісті / Геннадій Щипківський. – Одеса : Астропринт,   2013. – 160 с.
        Повість «Щем» - поетичний, пронизливо-ліричний твір, щемливо-ностальгійний за виповіддю і сповідальний за духом. Це повість-спогад, повість-біль, повість-роздум, повість-сповідь. Повість «Лісовичка» - легенда про кохання.



       Підготувала:
       Провідний бібліограф   ЦБС                                               А. А. Таращанська                                                                        
                                                                                               
Тематичний список  складений на шести  аркушах,  кількість  слів – 650.
Кількість записів - 8 .

Дата  25 .10.2017 р.


середа, 11 жовтня 2017 р.

 В е л и к о м и х а й л і в с ь к а  Ц Р Б
Рекомендаціний список  літератури  на тему :

«Рідна земля моя, ти козацькою славою щедра»






2017 рік











     Перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст.
    Козацтво виникло на південноукраїнських землях - на території  від середнього Подніпров'я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.
     Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.
    Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам, спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.
     Етнічний склад козацтва: основна маса козаків поповнювалася за рахунок українців, були серед них і білоруси, росіяни, молдавани. Траплялися поляки, татари, серби, німці, французи, італійці, іспанці, представники інших етносів, проте такі випадки мали поодинокий характер.
І тому оцінки етнічного складу козацтва як інтернаціонального є неточними. Козацький край, за висловом сучасного історика В. Борисенка, був "національним оазисом серед українських земель, які дедалі більше полонізувалися і втрачали національні риси".
                                             Утворення Запорозької Січі
У 1552-1556 рр. канівський і черкаський староста Дмитро Іванович Вишневенький (Байда) (7-1564 р.) об'єднує козаків, створюючи за порогами Дніпра на -. Мала Хортиця козацький центр - Запорозьку Січ. Згодом Січ неодноразово змінювала місце свого розташування. Назва "Запорозька Січ" поширилася на все об'єднане навколо Січі козацтво.
Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності, її, як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що:
- по-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій волелюбний характер й ідеали суспільного життя;
- по-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.
                                Ставлення уряду Речі Посполитої до козаків
    Слідом за козаками в південні степи проникають офіційна влада, литовські, польські, українські магнати та шляхта.
    Уряд Речі Посполитої прагнув узяти козаків під свій контроль, щоб використати їх у своїх державних інтересах: для захисту своїх володінь від татар і турків, у протистоянні з Москвою. З цією метою у 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. Вони були вписані в реєстр-список, звідки й отримали назву реєстрових козаків. На кін. XVI ст. реєстр був збільшений до 3 тис. (у подальшому його чисельність змінювалася). Реєстрові козаки користувалися особливими привілеями: отримували землю, плату грошима, звільнялися від податків і повинностей, мали власне самоврядування. Реєстровці повинні були також контролювати нереєстрових козаків, придушувати анти польські, антифеодальні рухи. Але реєстрові козаки часто брали участь у козацько-селянських анти - польських повстаннях, здійснювали самостійні зовнішньополітичні акції, відстоювали право на власне самоврядування.
        Запорозька Січ посіла важливе місце в міждержавних відносинах країн Європи і Азії. Це стало результатом відносної самостійності Січі у зовнішній політиці, наявності у неї багатотисячного боєздатного війська, територіального розташування козацького краю на межі між європейським і азіатським світом.
                  Основними напрямами зовнішньої політики Запорозької Січі були:
- боротьба проти татарсько-турецької агресії. Цю функцію козацтво взяло на себе з самого початку свого існування. Героїчні, найбільш резонансні походи проти татар і турків пов'язані з іменами гетьманів Богдана Ружинського (1575 р.), Самійла Кішки (поч. XVII ст.), Михайла Наймановича (1608 р.), Петра Конашевича-Сагайдачного (1616 р.). Завдяки активній наступальній тактиці козаки підривали могутність Кримського ханства і Туреччини, перетворювалися на провідну силу в боротьбі проти цих держав.
Козаки втручалися у конфлікти, що виникали у стосунках між Кримом і Туреччиною, прагнули використати їх для зміцнення власних позицій;
- відносини з Московською державою, які характеризуються як складні і неоднозначні.
Українців і росіян зв'язувала єдина православна віра, спадщина Київської Русі, потреба захисту від Кримського ханства і Туреччини. Союзницькі відносини з Москвою були у гетьмана Дмитра Вишневецького. Були й інші випадки співробітництва між козаками і московським урядом, координації їх спільних дій проти татар і турків. Разом з тим, стосунки Запорозької Січі з Московською державою залишалися напруженими, а часто І відкрито ворожими. Перебуваючи у складі Речі Посполитої, козаки виступали на її боці у воєнних конфліктах з Московщиною;
- урядами різних західноєвропейських країн, у т.ч. Австрії, Франції, козаки запрошувалися на військову службу і тим самим втягувалися в орбіту європейської політики.
     Успіхи Запорозької Січі на міжнародній арені сприяли її зміцненню, стимулювали її внутрішньополітичну діяльність, спрямовану на захист українських інтересів.
Наприкінці XVI - на поч. XVII ст. Січ стала центром визвольного руху українського народу.

Шановні користувачі!
Якщо Ви цікавитеся історією рідної держави, пропонуємо Вашій увазі літературу, в якій представлені історичні праці,  художні твори про українське козацтво,  бойовий дух і військове мистецтво українських козаків,  славні бойові подвиги українських "лицарів духу" та організацію українських військових формувань від далеких княжих часів до перших десятиліть ХХ століття.




    
  Горобець В., Чухліб Т.
Незнайома Кліо: таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба
 Киев: «Наукова думка»: 2004 р. 311ст.  

 Мудра і всезнаюча муза історії  Кліо для знавців і справжніх шанувальників української минувшини, котрі хочуть істотно розширити свій історичний кругозір і отримати інтелектуальну насолоду, відкриває свої найпотаємніші таємниці і знайомить із заплутаними історичними сюжетами. Загадкові події, політичні та соціальні колізії, незвичні зразки військової доблесті, житейські казуси і курйози, людські долі в екстремальних ситуаціях, сцени приватного життя та побутові замальовки, що виникають на сторінках книги, як містки в досить незвичний спосіб об'єднують українську історію від часів ренесансного пробудження до останніх днів існування української козацької держави.  





Історія українського війська [Текст] : В 2 кн. Кн. 2, ч. 3 / написали : 1 і 2 ч. Д-р І. Крипякевич, 3 ч. Д-р Б. Гнатевич. — Репр. вид. ; Вид. І. Тиктора. — Львів, 1936. — К. : Пам'ятки України, 1993. — с. 294-574 : ілюстр.
           Дана книга є відтворенням з доповненнями широко відомої праці за редакцією І.Крипякевича та Б.Гнатевича «Історія українського війська», яка вперше побачила світ у Львові в 1935-1936 рр. І з того часу в Україні не перевидавалася. Використовуючи неймовірно багату і різноманітну джерельну базу (архіви, картографічні, історіографічні матеріали), автори переконливо розповідають про організацію українських військових формувань від далеких княжих часів до перших десятиліть ХХ століття. Аналізується розвиток української військової стратегії і тактики, участь українських військ у конкретних бойових операціях. 






  
 Історія українського козацтва: Нариси: У 2-х т. / Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. -Т. 1. - 800 с.- Бібліогр.: с. 690-781.

 Через сто років після появи ґрунтовних праць з історії української козаччини Михайла Грушевського та Дмитра Яворницького сучасні українські історики на основі новознайдених документів і матеріалів та досягнень новітньої історичної науки створили узагальнений образ українського козацтва. До першого тому увійшли нариси, які охоплюють генезу та еволюцію козацтва, його цивілізацій- ну типологію, систему ціннісних орієнтацій та становлення політичної культури. Окрім того, розглянуто питання соціальної, військової, політичної та державотворчої діяльності українського козацтва від найдавніших часів до кінця XVIII століття






     Каляндрук Т. Загадки козацьких характерників: Монографія. — Львів: ЛА "Піраміда", 2007. — 288 с.: іл.
     
Це друга книга серії історичних розвідок Т. Каляндрука про славні бойові подвиги українських "лицарів духу", що були розпочаті у "Таємницях бойових мистецтв України". У книзі висвітлено малодосліджені сторінки української історії, міфології, культури, які по-новому розкривають сутність, бойового духу та військового мистецтва українського народу через прадавні традиції військової бойової підготовки та вірування наших предків. Книга також містить унікальний ілюстративним матеріал, зібраний з найрізноманітніших давніх та сучасних джерел: ілюстрації до давніх видань, фрагменти фресок, графіті та рельєфних зображень, малюнки, світлини тощо. Книга буде цікавою для дослідників історії, культури, військової підготовки, а також для усіх, хто небайдужий до минулого та сучасного рідного краю.

 Історія українського козацтва: Нариси:  У 2 –х т. / Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. -Т. 2. - 724 с.

У другому томі розглянуто етнонаціональні аспекти феномена українського козацтва, козацьке право і судочинство, його православні та геральдичні традиції, специфіку козацького історіописання, сприйняття українського козацтва у західноєвропейському світі. Спеціальні нариси присвячено еволюції козацького стану після ліквідації козацької держави та поглинення України іноетнічними імперськими структурами, відродженню козацтва в сучасній Українській державі. Розраховано на науковців, студентів і викладачів вузів, широкий читацький загал. 





















  Сушинський Б. І.
    Козацька Україна: «Хмельниччина» / Оформл. О.П. Чередниченка.-Одеса: «ВМВ», 2004.-560 с.: іл. 

"Козацька Україна: Хмельниччина" - це глибоке, аналітичне осмислення великої кількості документальних джерел, свідчень хроністів, очевидців та літописців; багатьох вітчизняних та зарубіжних досліджень, пов'язаних з однією із найславетніших і, водночас, найтрагічніших сторінок української історії, відомої під назвою "Хмельниччина". Це - перша праця, в який всеосяжно і правдиво - відкидаючи будь-яку класову, національну, релігійну чи політичну заангажованість - відтворено особистість самого Хмельницького; проаналізовано і розкрито "Хмельниччину" не лише як певний період, пов'язаний із Визвольною війною (1648-1654) та діяльністю Б. Хмельницького, але й як певне явище, як прояв національної психології, національного характеру, отієї української без державницько-політичної традиції, грозове відлуння якої сягає наших днів. 



        Підготувала
       Провідний бібліограф   ЦБС                А. А. Таращанська                                                                       
              Рекомендаційний список  складений на шести (6)  аркушах, 
                                                                                  кількість  слів – 1 473.
       Кількість записів -  6.
        Дата  10 .10.2017 р.












"З Україною в серці"

понеділок, 28 серпня 2017 р.

                                                В е л и к о м и х а й л і в с ь к а  Ц Р Б

Тематичний список  літератури  на тему :    

«Юрій Яновський – сміливий
 новатор в українській літературі ХХ ст.»

(115 років від дня народження)

2017 рік

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра.  


Навчаючись у Київському політехнічному інституті (1922 — 1925),  Юрій Іванович брав  активну участь у літературній студії інституту, входив у театральні кола столиці, допомагав  акторам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка у створенні ряду вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і написав у  співавторстві  з С. Греєм гротескну п'єсу «Камергер»;  співпрацював  із групою київських панфутуристів. Тоді були опубліковані вірші «Море» (російською мовою під псевдонімом «Ней») та «Дзвін» (українською за власним прізвищем), здійснені газетні публікації в «Більшовику» (дванадцять нарисів і дві рецензії, підписані псевдонімом «Юр. Юрченко»).

       Хоча основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в прозі та драматургії, але писання віршів не облишатиме протягом усього життя. Кращі з них увійшли до збірки «Прекрасна УТ» (1928), що була через чотири роки перевидана з деякими доповненнями. Кілька пізніших поезій датуються сороковими і п'ятдесятими роками, але в друк не видавалися. Вони стали відомими лише після смерті письменника, коли вийшло перше п'ятитомне зібрання його творів (1958 — 1959).
       Перший прозовий твір — новела «А потім німці тікали» — опублікований у газеті «Більшовик» 2 березня 1924р.
      1925р. виходить збірка «Мамутові бивні», до якої включені новели, створені на матеріалі конкретних подій громадянської війни.
      1927р. — книжка «Кров землі», доповнена новими оповіданнями — «В листопаді», «Байгород», «Рейд». У час їх створення Ю. Яновський працював на Одеській кіностудії, освоюючи там секрети нової для нього кіно-справи (про майстрів кіно опублікував 1930р. книжку нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря»).  Написав  два нариси про режисера О. Довженка («Історія майстра» і відгук-есе про фільм «Звенигора» (1927р.)), оповідання «В листопаді», що присвячене О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — «Гамбург», «Фата моргана» й ін. 
       Підсумок літературної молодості — два романи — «Майстер корабля» (1928) та «Чотири шаблі» (1930), (у 1930р. кілька розділів «Чотирьох шабель» опублікував журнал «Красная новь»).
      Задум «Майстра корабля» (являє собою мемуарну розповідь То-Ма-Кі (Товариша Майстра Кіно) народився ще в часи роботи на Одеській кінофабриці, а реалізація цього задуму відбувалася після приїзду в 1927р. до Харкова.
       1932p. — вийшла окремим виданням п'єса «Завойовники».
       1935р. — опублікування «Вершників». За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою «Вершники» — один із кращих творів радянської літератури про героїку громадянської війни.  



Зростання таланту Яновського - драматурга позначене створенням романтичної трагедії «Дума про Британку» (1937). Перші вистави «Думи про Британку» в 1937p. театральна критика не сприйняла. Пізніше п'єса була перероблена, і останній варіант її викликатиме вже менше критичних нарікань. За її мотивами створено М. Вінграновським фільм, а В. Губаренком оперу.
      1939p. — опублікована п'єса з сільського життя «Потомки». У другій половині 30-х років визріває задум нового епічного твору «Капітани», але звершити задумане не вдалося.
      1940р. виходить книжка оповідань «Короткі історії». Це гостросюжетні оповідання («Шпигун»), різновид дорожного нарису («Дорога на Запоріжжя»), романтичні новели («Чапай», «Романтик», «Червонарм»), стилізовані оповіді монологічного типу «Василь Палійчук, гуцул», «Іван», «На зеленій Буковині». Кілька творів («Наталка», «Ганна Антонівна») можуть бути умовно названі новелами-портретами.
      1944р. — збірка новел «Земля батьків». В формі новели-монологу витримані оповідання «Коваль», «Генерал Макодзьоба», «Дід Данило з «Соціалізму», «Дівчинка у вінку» й ін.; в формі класичного оповідання — «Яструбок», «Комісар», «Україна».

1948р. — нова книжка «Київські оповідання», відзначена 1948 р. Державною премією СРСР (оповідання «Через фронт», «Київська соната», «Боротьба за людину», «Путь у Францію», «Династичне питання», «Під яблунею» й ін.).
       1954р.  була видана «Нова книга» («На ярмарку», «Мистецтво», «Святий вечір»).
       Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п'єсу «Дочка прокурора», яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті Юрія Івановича Яновського.
       Працюючи над драмою (задум п'єси відноситься ще до передвоєнних років, коли письменник почав роботу над незавершеною п'єсою «День гніву», 1940), він водночас публікує комедію «Райський табір» (1953) (сатиричний памфлет на імперіалістичний світ періоду інтервенції США в Кореї), починає працювати над тетралогією «Молода воля», яка присвячувалася 300-річчю возз'єднання України з Росією (романтична драма про молоді роки Тараса Шевченка).
      Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього фільму «Зв'язковий підпілля» (1951), літературний сценарій «Павло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася сталь», 1953) та сценарій документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952).

Шановні користувачі!
До вашої уваги пропонуються книги для читання  Ю. І. Яновського - видатного українського  письменника і драматурга публіциста.




Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського. - К.: Дніпро. 1980.- 349 с.
       До збірника ввійшли спогади письменників, художників, артистів, знайомих, які добре знали Юрія  Івановича Яновського (1902 – 1954), видатного українського  письменника, автора творів про героїчну боротьбу українського народу за владу Рад («Вершники»), про радянську повоєнну дійсність («Мир»).








Плачинда С.П.
   Юрій Яновський: Біогр. Роман / Сер. худож.  оформл. В.Ш. Глазунова. К.: Молодь, 1986. – 256 с., фотоіл. – (Б-ка юношества). – (Уславлені імена; Вип. 67).


     Книга присвячена видатному українському письменнику і драматургу публіцисту, що був присутній на Нюрнберзькому процесі, лауреату Державної премії СРСР Юрію Івановичу Яновському.







Яновський Ю. І.
    Вершники. Мир: Романи. – (Післямова І. Муратова. Ілюстрації Ю. Бондаренка). – К.: Молодь, 1980. – 280 с., іл., 6 іл. – (Серія «Джерело»).

        До книги увійшли найвідоміші романи українського  письменника-класика Ю. Яновського «Вершники» та «Мир».










Юрій Яновський
     Майстер корабля. Роман.  Морська бібліотека:  Видавництво «Маяк» Одеса 1972.
          Майстер корабля — перший роман Ю. Яновського, автобіографічний. Твір, `легкий і написаний на одному подиху: письменник розпочав роботу 27 листопада 1927 року в Одесі, а закінчив у Харкові, куди невдовзі переїхав. У 1928 році твір було опубліковано в харківському видавництві «Книгоспілка». Письменник осмислив власний життєвий досвід, пов’язаний із роботою на Одеській кіностудії. Змальоване гомінке місто безліччю прикмет нагадує Одесу 20-х років, яку тоді називали `Голлівудом на березі Чорного моря, — метушливою кінофабрикою, бульварами й пам’ятниками, неповторними людськими типажами, згадкою про реальну подію — приїзд до Одеси наркома закордонних справ Г. Чичеріна та його зустріч із турецьким міністром у 1926 році. Більшість героїв твору мають свої прототипи.   




Яновський Юрій.
     Оповідання. Романи. П’єси `Бібліотека української літератури. Українська література ХХ ст..`. Упорядкування і примітки М.М. Острика Київ Наукова думка 1984г. 574 с.
         До видання ввійшли вибрані оповідання Ю. Яновського, переважно із збірок: «Кров землі» (1927; 1930), «Короткі історії» (1940), «Земля батьків» (1944), «Київські оповідання» (1948; 1949; 1953), «Нова книга» (1954), а також романи «Вершники» і «Мир», п’єси «Дума про Британку», «Дочка прокурора».







Яновський Ю. І.

   Твори: В 5-ти т. Т. 5 / Упоряд., приміт. К. Волинський. – К.: Дніпро, 1983. – 382 с.



    До тому ввійшли вірші, публіцистика, роздуми про літературу, записні книжки, листи.













       Підготувала
       Провідний бібліограф   ЦБС                    А. А.   Таращанська                                                                      
               Тематичний список  складений на шести (6)  аркушах,  кількість                                                         слів – (1074) .
                    Кількість записів -  6.
                     Дата  28 .08.2017 р.