Віртуальна
книжкова виставка
«Творчий
талант Андрія Куркова»
(60 р. від дня народження)
Андрі́й Ю́рійович Курко́в український письменник російського походження, журналіст,
кіносценарист. Усі ранні
твори Андрій Курков написав російською. Дитячу книжку українською Андрій
Курков вперше написав 2014 року; це була казка «Маленьке левеня і
львівська мишка» для видавництва «Видавництво Старого Лева». Дорослу нехудожню книгу українською
вперше написав 2017 року; це була публіцистична біографічна книга у жанрі
нон-фікшн «Рух „Емаус“: Історія солідарності» для
видавництва Астролябія.
Дорослу художню книгу українською. вперше написав 2020
року; це був пригодницький роман «Ключі Марії» (робоча
назва «Іній в очах її») для видавництва Фоліо (у
співавторстві з Юрком Винничуком).
Книги Куркова перекладені 36 мовами. Найбільше
книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику
кількість його творів перекладено французькою, англійською, та українською.
Водночас письменник стверджує, що його наклади в Україні невеликі порівняно з
іноземними накладами.
До цієї книжки
увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою —
війною.
«Щоденник Майдану та війни» — особистий щоденник
автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про
перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за
його баченням, живе окупований Донбас останні роки.
А у романі «Сірі бджоли» розповідається про
життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала
Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота —
як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти
туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни...
Трилогия
Андрея Куркова «География одиночного выстрела» состоит из трех романов:
«Сказание об истинно народном контролере», «Судьба попугая» и «Пуля нашла
героя», написанных в жанре фантастического реализма.
В некой виртуальной реальности живут, работают, героически сражаются,
преодолевают тяготы военного времени исторические и антиисторические герои:
народный контролер Добрынин, ангел, урку-емец Ваплахов, попугай-декламатор
Кузьма… А по фантастической Советской стране летает пуля и
никак не может найти героя или праведника, смерть которого прекратит все войны
на земле…
В трилогии,
наполненной приключениями, черным и светлым юмором, фантастикой и
загадками, читателю многое покажется до боли и смеха знакомым. По большому
счету, «География одиночного выстрела» — это своеобразный учебник советской
истории, который гораздо интереснее традиционных пособий.
До рук головного героя гостросюжетного
роману Андрія Куркова «Добрий ангел смерті» Миколи Сотникова потрапляють якісь
таємничі документи. Ховаючись від людей, які будь-що хочуть ними заволодіти,
він вирушає в подорож до Каспійського моря. Поїздка виявляється дуже
ризикованою і кардинально змінює життя героя.
Андрій Курков —
український письменник, журналіст, кіносценарист. Він написав понад 20 книг,
серед яких є як дорослі романи, так і казки для дітей. Курков є автором понад
20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. У видавництві «Фоліо»
також вийшли друком його твори «Не приведи мене в Кенгаракс», «Приятель небіжчика»
та «Остання любов президента». Головний герой роману «Пікнік на льоду» —
журналіст Віктор Золотарьов — отримує незвичайне завдання від провідної газети:
писати некрологи про впливових людей, які поки що живі. Поступово він розуміє,
що став учасником ігор тіньових структур, вийти з яких живим практично
неможливо. У романі «Закон равлика» продовжено розповідь про долю журналіста
Віктора. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій
кампанії в Києві, переживаючи страхи чеченського полону, він усвідомлює
невідворотність виправданого самим життям Закону равлика: без власного даху
тебе, як безпорадного слимака, будь-хто може мимохідь розчавити «носаком модної
тупоносої туфлі».
До книги ввійшли два гостросюжетних романи
Андрія Куркова. У першому – «Приятель небіжчика» – головний герой шукає
найманого вбивцю, щоб замовити... власне вбивство. Здавалося б, все
передбачено. Та наслідки його рішення виявилися драматичними і несподіваними (а
інакше у Куркова й не буває).
Другий роман – «Не приведи мене в Кенгаракс» –
містичний трилер. Його герой, студент, наймається супроводжувати таємничий
вантаж, за яким починається справжнє полювання... Про те, як все відбувалося і
що було далі – ви дізнаєтеся з книги.
У селі Мала
Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише
двоє - пенсіонер сорока дев'яти років Сергій Сергійович і його колишній
однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені
миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого -
сепаратисти. Головна турбота Сергійовича - як і куди з настанням весни відвезти
подалі від війни своїх бджіл - всі шість вуликів. Відвезти туди, де не
стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу,
бджоляр і сам поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його
бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з
бджолами до Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому
на з'їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не може, що літо, проведене в
Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.
Повести и рассказы, вошедшие в эту
книгу, объединяет непредсказуемость сюжета, ирреальное в жизни, казалось бы,
обычных людей, неповторимые характеры героев, в каком бы абсурдном мире они ни
существовали.
В публицистических произведениях А.
Курков размышляет о настоящем и будущем Украины.
"Це перший
безвізовий роман в Україні. І це перший мій роман без України і українців. Це
роман про литовців і про Західну Європу. Це роман про те, що стається з
маленькою нацією – ми не є маленькою нацією, а литовці є - коли піднімаються шлагбауми
і можна спокійно вийти і розчинитись в загальноєвропейському культурному
бульйоні народів", - говорить автор. За його словами, це роман про Європу,
бо події відбуваються в Литві, Франції і в Англії. Це історія сучасної Литви.
Історія внутрішньо міграції у Європі, на прикладі Литви, адже Литва втратила
вже 30 відсотків населення. Там населення було як у Києві, а зараз – набагато
менше. Це європейська країна з давньою цікавою історію, найближча для нас серед
оточення.
Шановні користувачі, запрошуємо до приємного читання!!!